Присвійні займенники: min, din, sin
Присвійні займенники показують, кому щось належить. Багато з них змінюються залежно від роду іменника.
Ми навчаємо букмолу, найпоширенішої письмової норми в Норвегії.
Про що це?
Присвійні займенники показують, кому щось належить: моя машина, твоя куртка, наша квартира. Ти вживаєш їх постійно, коли говориш про родину, дім і свої речі.
У норвезькій присвійний займенник зазвичай стоїть після іменника, а іменник – в означеній формі: «bilen min» (моя машина), «huset mitt» (мій будинок), «barna våre» (наші діти). Форма змінюється за родом речі, а не власника: «bilen min», «hytta mi», «huset mitt», «skoene mine». Якщо поставити його перед іменником, ти його підкреслюєш: «Det er min bil, ikke din!» (Це МОЯ машина, а не твоя!)
Українською «машина моя» звучить розмовно чи емоційно, а в норвезькій це звичайний порядок. Добра новина: норвезьке «sin» працює майже як українське «свій»: «Per vasker bilen sin» – Пер миє свою машину. «Bilen hans» означає, що машина належить іншому чоловікові.
Правила
- min/mi/mitt/mine (мій), din/di/ditt/dine (твій), vår/vårt/våre (наш), deres (ваш, їхній), hans (його), hennes (її).
- Зазвичай займенник стоїть після іменника в означеній формі: bilen min (мій автомобіль), huset mitt, bøkene våre.
- Перед іменником він наголошений: Det er min bil, ikke din!
- Sin/si/sitt/sine відповідає українському «свій»: Per vasker bilen sin (свій автомобіль). Per vasker bilen hans (його, тобто чужий).
Приклади
- Dette er huset mitt.Це мій будинок.
- Hvor er nøklene dine?Де твої ключі?
- Anna besøker moren sin.Анна відвідує свою маму.
- Sønnen vår begynner på skolen i høst.Наш син цієї осені йде до школи.
- Har du sett telefonen min? Jeg fant den ikke i jakka.Ти бачив мій телефон? Я не знайшов його в куртці.
- Ola og Kari leier ut hytta si i juli.Ола і Карі здають свою хатинку в липні.
- Er dette ditt eller mitt glass?Це твоя чи моя склянка?