Типові помилки українців у норвезькій мові

Порядок слів

• ✘ I morgen vi reiser til Bergen.

  ✔ I morgen reiser vi til Bergen. ▶

  У головному реченні норвезьке дієслово завжди стоїть на другому місці. Якщо речення починається з «i morgen», «nå» чи «etterpå», підмет переходить за дієслово. В українській порядок слів вільний («Завтра ми їдемо до Бергена»), тому ця помилка дуже поширена.

• ✘ Jeg ikke forstår.

  ✔ Jeg forstår ikke. ▶

  Українське «не» стоїть перед дієсловом («Я не розумію»), а норвезьке «ikke» в головному реченні – після нього: «Jeg forstår ikke», «Hun kommer ikke».

• ✘ Jeg har en venn som spiser aldri kjøtt.

  ✔ Jeg har en venn som aldri spiser kjøtt. ▶

  У підрядному реченні (після som, at, hvis, når, fordi) «ikke», «aldri», «alltid» стоять перед дієсловом. Порівняй: «Han spiser aldri kjøtt», але «en venn som aldri spiser kjøtt».

Артиклі та означена форма

• ✘ Vi har ny lærer.

  ✔ Vi har en ny lærer. ▶

  В українській мові артиклів немає, тому їх легко пропустити. Але норвезький злічуваний іменник в однині майже завжди потребує «en», «ei» або «et», навіть якщо перед ним стоїть прикметник.

• ✘ Kan du lukke dør?

  ✔ Kan du lukke døra? ▶

  Коли йдеться про конкретну річ, яку обоє бачите (ось ці двері в кімнаті), іменник отримує означене закінчення: dør → døra, vindu → vinduet. Українською це зрозуміло з контексту, тому норвезьке закінчення часто губиться.

• ✘ Vi bodde i den store by.

  ✔ Vi bodde i den store byen. ▶

  Якщо перед іменником стоять «den/det/de» і прикметник, сам іменник теж має бути в означеній формі: den store byen, det gamle huset. Це так звана подвійна означеність – її найчастіше й забувають.

Прикметники

• ✘ Været er fin i dag.

  ✔ Været er fint i dag. ▶

  Прикметник узгоджується з іменником і тоді, коли стоїть після «er». «Været» – середнього роду, отже «fint». Так само: «Huset er stort», «Barna er glade».

Прийменники

• ✘ Jeg jobber i et sykehus.

  ✔ Jeg jobber på et sykehus. ▶

  Українське «в» не завжди дорівнює «i». Про роботу й навчання в установах кажуть «på»: på sykehuset, på skolen, på universitetet, på kontoret. Такі сполучення краще вчити цілими.

• ✘ Jeg venter deg ved inngangen.

  ✔ Jeg venter på deg ved inngangen. ▶

  Українською можна «чекати тебе» без прийменника, а норвезьке «vente» завжди вимагає «på»: «Vi venter på bussen», «Hun venter på svar».

• ✘ I sommeren bader vi i sjøen.

  ✔ Om sommeren bader vi i sjøen. ▶

  Про те, що буває щоліта чи щоранку, кажуть «om sommeren», «om vinteren», «om morgenen». «I sommer» означає «цього літа», а «i sommeren» – помилка.

Дієслова

• ✘ Jeg bor i Norge siden 2022.

  ✔ Jeg har bodd i Norge siden 2022. ▶

  Українською досить теперішнього часу: «Я живу в Норвегії з 2022 року». Норвезька для дії, що почалася в минулому й триває досі, вимагає перфекта: «har bodd», «har jobbet», «har lært».

• ✘ I går har jeg skrevet tre søknader.

  ✔ I går skrev jeg tre søknader. ▶

  Не змішуй норвезькі часи з українським видом. «Написав» (доконаний вид) – це не обов'язково «har skrevet». Якщо названо завершений час у минулому (i går, i fjor, i 2020), потрібен претерит: «skrev», «kjøpte», «var».

• ✘ Jeg har å gå nå.

  ✔ Jeg må gå nå. ▶

  Українське «я маю йти» не перекладається через «ha». Обов'язок у норвезькій – це «må»: «Jeg må gå», «Du må jobbe i morgen». «Har» + «å» буває лише так: «Jeg har mye å gjøre» (у мене багато справ).

• ✘ Vi ser oss i morgen!

  ✔ Vi ses i morgen! ▶

  Українське «побачимося» має «-ся», тож хочеться додати «oss». Але норвезькою кажуть «Vi ses»: форма на -s сама означає «одне одного». Так само «Vi treffes», «Vi snakkes».

• ✘ Meg er kaldt.

  ✔ Jeg fryser. ▶

  Українська будує таке речення з давальним відмінком: «Мені холодно». Норвезькому реченню потрібен підмет: «Jeg fryser» (мені холодно), «Jeg er sulten» (я голодний).

Займенники

• ✘ Jeg føler seg dårlig i dag.

  ✔ Jeg føler meg dårlig i dag. ▶

  Українське «-ся» однакове для всіх осіб («я почуваюся», «ти почуваєшся»), а норвезький зворотний займенник змінюється: jeg … meg, du … deg, han/hun … seg, vi … oss, dere … dere, de … seg.

• ✘ Jeg besøker foreldrene sine i Kyiv.

  ✔ Jeg besøker foreldrene mine i Kyiv. ▶

  Українське «свій» підходить до будь-якої особи («я відвідую своїх батьків»). Норвезьке «sin/si/sitt/sine» – лише для третьої особи: «Hun besøker foreldrene sine». Для «jeg» – «mine», для «vi» – «våre».

• ✘ Unnskyld, kan dere hjelpe meg? (til én ekspeditør)

  ✔ Unnskyld, kan du hjelpe meg? ▶

  До незнайомих українці звертаються на «Ви», але норвезьке «dere» – це тільки множина. Норвежці кажуть «du» майже всім: продавчині, лікареві, начальникові. Ввічливість тут передають тоном і словами «takk», «unnskyld».

• ✘ Jeg så ikke ingen på stasjonen.

  ✔ Jeg så ingen på stasjonen. ▶

  В українській заперечення подвоюється: «Я нікого не бачив». Норвезькою вистачає одного: «Jeg så ingen» або «Jeg så ikke noen».

Лексика

• ✘ Jeg vet ham fra jobben.

  ✔ Jeg kjenner ham fra jobben. ▶

  Українське «знати» має три норвезькі відповідники: людей і місця «kjenner» (Jeg kjenner Ola), факти «vet» (Jeg vet at han bor her), а мови й уміння «kan» (Jeg kan norsk).

• ✘ Det er aksjon på kaffe denne uka.

  ✔ Kaffe er på tilbud denne uka. ▶

  Магазинна «акція» норвезькою – «tilbud». «Aksjon» означає кампанію або операцію (наприклад, поліцейську), а «aksje» – акцію на біржі.

• ✘ Datteren min vant en konkurs i tegning.

  ✔ Datteren min vant en konkurranse i tegning. ▶

  Хибний друг перекладача: норвезьке «konkurs» – це банкрутство («Butikken gikk konkurs»). Український «конкурс» – «konkurranse».

• ✘ Jeg tenker at det er en god idé.

  ✔ Jeg synes det er en god idé. ▶

  «Я думаю, що…» у значенні «на мою думку» – це «Jeg synes» (оцінка) або «Jeg tror» (припущення). «Tenke» – сам процес думання: «Jeg tenker på deg», «Hva tenker du på?»

Правопис

• ✘ Vi spiser midag klokka fem.

  ✔ Vi spiser middag klokka fem. ▶

  Короткий голосний у норвезькій на письмі зазвичай позначають подвоєним приголосним: middag, takk, komme, gammel. Слово «midag» читалося б із довгим «і» – такого слова немає.

Вимова

• ✘ Vi bor i et hus [hus].

  ✔ Vi bor i et hus [hʉːs]. ▶

  Норвезьке «u» – не українське «у». Губи округлені, але язик посунутий уперед, майже як для «і»: hus, du, ut. А звук, схожий на українське «у», у норвезькій часто пишуть літерою «o»: bok [buːk], to [tuː].